Знайдено унікальні світлини: як виглядала Бірзула та її втрачена церква в часи УНР
5746 Народні пісні, єднання штучно розділеного народу та відродження України – саме цим дихала Бірзула (колишня назва Подільська) влітку 1918 року. У розпал революційних баталій Українські січові стрільці вирушили в похід Великою Україною.
Особливо приємне враження на галицьких вояків справила сучасна Подільщина. Вони дивувалися, що в Бірзулі знають народні пісні та розмовляють такою ж мовою, що і на Галичині.
Щоб детальніше дізнатися про маловідому сторінку історії, журналіст Район.Подільськ поспілкувався з очільницею подільського краєзнавчого музею Оленою Звеліндовською.
«Спогади Українських січових стрільців про Бірзулу – це надзвичайно цінне історичне джерело. Зокрема, рукописи стрільця Михайла Горбового руйнують міф про те, що сучасна Одещина, зокрема її північ в часи української революції (1917-21 років) “пасла задніх”. Насправді ж Бірзула, зважаючи на її стратегічне розташування та залізницю, стала епіцентром багатьох визначних подій. Від перемовин УНР з Антантою до спільних пісень та молитви розділених імперіями українців», – розповідає пані Олена.
Від'їзд вояків УСС на Велику Україну розпочався у червні 1918 року. На той час вже відбувся Гетьманський переворот і до влади в Україні прийшов Павло Скоропадський. Австро-Угорська імперія, до складу якої входили західні терени України, доживала свої останні місяці.
Водночас легіон УСС, який був підрозділом австро-угорської армії, вирушив на Схід разом з іншими цісарськими військами. Їхнім офіційним завданням було підтримувати порядок після вигнання більшовиків з України.
Після поселень багатонаціональної Бессарабії Бірзула вразила стрільців своїм українським колоритом.
«У Бірзулі довелося довго ждати. Ми пішли в церкву на богослужіння. Після того на двірець прийшло чимало місцевого люду. Почалися знайомства, балачки, і, як завжди, стрільці вели українську пропаганду. А потім усі разом – давай співати. Зайшли в садок, таки біля двірця, диригентуру обняв курінний Михайло Волошин, і почався безплатний концерт. Співали стрілецькі й загальнонаціональні пісні. Не треба й додавати, що по кожній пісні греміла буря оплесків та щирого признання від наших братів…», – зі спогадів Михайла Горбового.
Окрім текстових свідчень, стрільці залишили нам можливість зазирнути в минуле. Завдяки їхній пристрасті до документування, збереглася унікальна візуальна хроніка станції Бірзула та її мешканців столітньої давнини. Ці історичні знімки, які довгий час залишалися невідомими широкому загалу, сьогодні оцифровані та розміщені на сайті – Фотоархів Леґіону Українських Січових Стрільців.
«Для нас це справжня історична знахідка, бо фотографій Бірзули періоду визвольних змагань майже не залишилося. Відтепер ми маємо документальне зображення церкви Успіння Пресвятої Богородиці, чий вигляд раніше знали тільки за художньою графікою. Її історія обірвалася трагічно: у 20–30-х роках минулого століття цю унікальну дерев'яну споруду назавжди стерла з лиця землі радянська влада», – зазначає Олена Звеліндовська.
Згодом ешелони січовиків рушили далі вглиб Великої України. Проте короткі миті перебування у Бірзулі назавжди закарбувалися в пам'яті галичан як справжнє свято національного єднання.
«За цей короткий час Галичани і Придніпрянці зжилися, душевно з'єдналися, віднайшлися по довгій розлуці. Це виявилось у вигуках: "От московська наволоч! Стільки вони нам торочили про вас, Галичан, як (про) австріяків, а це все брехня! Ви ж наші брати, а ми – ваші!..". У цих вузеньких рамках годі все описати, що в той вечір пережилося в Бірзулі, а згодом й в інших місцевостях. Яка велика радість розпирала груди, дивлячися на те єднання! І коли потяг від'їжджав, всі прощалися мов рідні», – підсумував стрілець Горбовий у спогадах.
Читайте також:
- Моршин
Перший почесний консул України в Нідерландах побував біля дуба Франца Йосифа в Моршинській громаді
- Буськ
Гора Маківка: місце, де 111 років тому зупинили московську орду, знову об’єднало українців у молитві
- Історія
Мукачево: українські січові стрільці коло Замку Паланок
- Історія
Автор «Історії України для дітей»: 145 років тому народився письменник Антін Лотоцький