«Сенс нашого життя – щоб усі винні отримали покарання»: міжнародний розшук та контроль генпрокурора у справі загиблого юного футболіста з Балти
7181 
1 вересня 2023 року 10-річний Ваня Гончарук мав піти до новоствореного п’ятого спортивного класу в рідній Балті. Його батьки стали ініціаторами цього проєкту, який згодом надихнув всеукраїнську реформу «Шлях чемпіона».
Але замість шкільної лінійки родина зустріла цей день на кладовищі. Життя талановитого хлопчика, якому пророкували велике футбольне майбутнє, обірвалося у водоймі на території заміського комплексу під Києвом, де функціонував табір академії «Бенфіка».
Майже три роки родина Вані веде виснажливу боротьбу за справедливість.
Нещодавно батьки Івана Гончарука повідомили у соціальних мережах, що директорку української філії футбольної академії «Бенфіка» Марію Кривопішину оголосили в міжнародний розшук через канали Інтерполу. Нагадаємо, що Генеральний прокурор Руслан Кравченко ще минулого року запевнив, що взяв справу на особистий контроль.
Деталі трагедії
Трагедія сталася 3 серпня 2023 року на території комплексу СОК «Olympic Village» під Києвом, де проходив літній табір, який організувала футбольна академія «Бенфіка». 10-річний Ваня Гончарук перебував там на тренувальних зборах.
За даними правоохоронців, того дня тренер повів групу дітей купатися на озеро – колишній піщаний кар'єр із глибиною до дев’яти метрів та залишив дітей у воді без нагляду. Хоча, за інформацією батьків, вони заздалегідь попереджали, що дитина не вміє плавати.
Також, за інформацією поліції, літній табір працював із порушенням вимог чинного законодавства: без належного оформлення працівників та без укладення договорів із батьками.
Ваня потонув. За словами батьків, зникнення хлопчика помітили не одразу, а під час його пошуків вони тривалий час не могли зв’язатися з тренером та представниками табору.
Після цього батьків Вані – Світлану та В’ячеслава Гончаруків – очікували нові випробування – спроби затягування розслідування та судового процесу, погрози та навіть пропозиція у розмірі п’яти тисяч доларів за мовчання, зокрема про це писала УП.
Щоб не дати забути про цю справу, ми поспілкувалися з батьком Вані – В’ячеславом.
Пряма мова: В'ячеслав Гончарук про пошук справедливості
– За вашою інформацією, Марію Кривопішину оголосили в розшук через канали Інтерполу. Чи є у вас або ваших адвокатів переконання, що європейські правоохоронці її справді затримають?
– Ми ані на секунду не сумніваємося, що її заарештують і екстрадують до України. У суспільства є величезний запит на справедливість у цій трагедії. Зараз справа перебуває на особистому контролі Генерального прокурора Руслана Кравченка. І хочу підкреслити: нинішня команда публічного обвинувачення працює надзвичайно професійно. На наших очах відбувається зміна підходу держави до злочинів, пов’язаних з дітьми.
Раніше у нас, як потерпілих, було відчуття, що ми не маємо ніякого відношення до процесу і були реальні побоювання, що винні уникнуть покарання.
– Раніше вам пропонували п'ять тисяч доларів за мовчання. Чи продовжувалися спроби «домовитися» зараз, коли справа набула міжнародного розголосу?
– П'ять тисяч доларів за мовчання нам пропонували через нашого попереднього адвоката майже одразу після трагедії. Пізніше представники обвинуваченого тренера також намагалися «вирішити питання». Але наша позиція стала і однозначна, і, гадаю, усі її бачать.
Вона має стати прикладом для всіх потерпілих в аналогічних злочинах: жодних «вирішених питань» до вироку. Останню крапку має ставити виключно суд.
– Чи відчуваєте ви зараз підтримку від місцевої громади, спортивної спільноти Одещини? Чи, можливо, організовуються турніри або матчі пам'яті вашого сина?
– Від жителів громади, звичайно, відчувається підтримка, адже нашу родину багато хто знає. Люди постійно підтримують нас, а також наші публікації. А від спортивної спільноти Одещини – ні...
Щодо дитячого турніру пам'яті нашого сина, то ми з дружиною ухвалили чітке рішення: поки всі винні в нашій трагедії не понесуть законного, справедливого покарання – нічого такого ми організовувати не будемо. Після того, як закінчиться цей жах, можливо, подумаємо про великий міжнародний дитячий футбольний фестиваль. Зрозумійте нас – поки що дуже, дуже боляче.
– Стадія дослідження письмових доказів у справі тренера завершена. Які ваші відчуття наразі?
– Попереду, після завершення стадії дослідження письмових доказів, на нас очікує ще низка судових процесів. І ми до цього абсолютно готові.
Вже майже три роки наша родина живе у справжньому пеклі, і зараз наш єдиний сенс життя полягає в тому, щоб абсолютно всі винні понесли справедливе та законне покарання.
– У 2023 році ви з директором спортшколи створили в Балті спеціальний клас для Вані та інших юних спортсменів. Як склалася доля цього класу зараз, майже через три роки? Чи пам'ятають діти та тренери Ваню?
– На початку 2023 року ми з дружиною ініціювали створення спортивного п'ятого класу у школі №2, де навчався наш син. До літа всі питання були вирішені та погоджені з директором СК «Балта» Сергієм Кольцовим та директоркою школи. Клас створювався на базі футбольної команди Івана, але долучалися й діти з інших спортивних секцій нашої громади.
До речі, саме на прикладі цього класу Міністерство освіти спільно з Мінмолодьспорту згодом запустили всеукраїнську реформу «Шлях чемпіона». Але 1 вересня 2023 року ми зустріли не у дворі школи, а на кладовищі... Наскільки відомо, клас функціонує й зараз, але, чесно кажучи, нам не до того. Декілька близьких друзів Івана постійно приходять до нього на кладовище.
«Будь-який тренер, який бачив Івана, запам'ятовував його одразу. Він мав усі шанси стати зіркою світового футболу»
Слова батька про неабиякий талант Вані підтверджує і його перший тренер Віктор Вірченко. За його словами, попри юний вік, хлопчик уже демонстрував задатки професійного нападника.
«Він був найкращим бомбардиром. Хоча й найменший у групі, але був прикладом для інших – починаючи від самовіддачі і закінчуючи поведінкою. Завжди йшов на тренування з усмішкою. Він був обдарованим, забивним і непередбачуваним нападником. Коли виходив один на один – ніхто не знав, яким буде його наступний крок. У нього були величезні перспективи. Про нього важко згадувати, бо просто не віриться, як це сталося. Для мене цей табір став справжнім шоком. Особливо те, що батькові одразу ніхто нічого не говорив…».
«Ми були готові на все заради його футбольного майбутнього. Готові були змінити систему. Все заради того, аби звичайний хлопець з Одещини став профі. Та ми й подумати не могли, що нам доведеться змінювати абсолютно іншу систему», – додав В’ячеслав Гончарук.